Карта сайта

Это автоматически сохраненная страница от 12.03.2013. Оригинал был здесь: http://2ch.hk/b/res/44815736.html
Сайт a2ch.ru не связан с авторами и содержимым страницы
жалоба / abuse: admin@a2ch.ru

Втр 12 Мар 2013 02:29:31
Великих людей веревка
Я сьогоднi не прийду додому -
Де я?
Я сьогоднi в Киiв не приiду -
Де я?
Я сьогоднi не дивлюсь на тебе -
Де я?
Я сьогоднi - вчора й позавчора -
Де я?

Я вам покушать принес


Втр 12 Мар 2013 02:31:18
За селом на вечiрнiй дорозi
У промiннi осiннього сонця
Я зустрiв своiх батька-матiр.

Втр 12 Мар 2013 02:33:40
Народе мiй! Поки ще небо
Лягаэ на нiч у Днiпро -
Я на сторожi коло тебе
Поставлю атом i добро;

¶ стану сам бiля колиски
Твого буття, що ти - це ти,
¶ твого слова кращi зблиски
Пошлю у Всесвiту свiти.

Бо Всесвiт - не поле, i люд - не глядач.
¶ час - не ворота футбольних моментiв,
¶ куля земна - не футбольний м'яч
В ногах генералiв i президентiв!

Втр 12 Мар 2013 02:35:34
Послухаю цей дощ. Пiдкрався i шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тiльки мить i мить,
i раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже вiки. Нiхто уже й не зна,
в туманностях душi чи, може, Андромеди
я в мантiях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, i згадую про мертвих.

Цiлую всi лiси. Спасибi скрипалю.
Вiн добре вам зiграв колись мою присутнiсть.
Я дерево, я снiг, я все, що я люблю.
¶, може, це i э моя найвища сутнiть.






Втр 12 Мар 2013 02:41:31
Мiж персами твоiми - жолобок,
Задолина життя i пропадання,
Туди, немов нитки в один клубок,
Збiгаються моi думки й жадання.

Там погляд мiй своi стежки снуэ,
Вникаючи крiзь блузу i сорочку,
Зникаэ дивно там эство моэ,
Мов крапля на вишневому листочку.

Та нi, я виникаю iз води,
Мов рятувальна виспа в океанi.
¶ починаються моi важкi труди
Мiж горами на тiй святiй полянi.

На мене сходить воля звiдтiля,
Де э одна гора, а поруч - друга.
¶ твоi груди тверднуть, як земля,
Яка, немов рятунку, прагне плуга.

Втр 12 Мар 2013 02:42:45
Я роздягнув тебе в уявi
¶ вивiв голу на поля...
Як дiти, колоски тужавi
До тебе бiгли вiддаля.

Твоэ чоло було безхмарне,
Як свiчки лик при поклятьбi,
¶ вибiгали з гаю сарни,
Аби вклонитися тобi.

Горнулися до тебе зела,
Дерева, квiти i хлiба,
Ласкава ти була й весела,
Як в сонцi рiчка голуба.

До тебе линули зозулi
¶ зграi сивих солов'iх,
Так нiби десь в лiта минулi
Ти понароджувала iх.

¶ вся природа стоголоса
В тобi спiзнала божество,
А ти iшла наготна й боса,
Як зiрка в небi на Рiздво.

¶ лащились, немов холопи,
До тебе лиси i вовки...
¶ залишали твоi стопи
В слiдах кривавi колючки.

ґто пiздэц, онтошку


← К списку тредов